В Нагоя мені було потрібно на станцію Kamiotai.
Там живе друг мого сенсея Berezhny Vitaliy, який погодився прийняти мене у себе вдома. Ми попередньо списалися у ФБ і я отримав його згоду на проживання на дві ночі, а також всі необхідні «явкі і паролі».
Коли я вже мав виїжджати з Кіото в Нагою, Віталій запропонував все таки зустрітися на станції Нагоя, а не на Kamiotai. Це було мудре рішення з його боку, бо на станції Нагоя є своя специфіка.
По-перше, це єдина станція, яка мені зустрілась за увесь час подорожі, де всі назви станцій на мапі були на японській. Звичайно не проблема спитати і японці залюбки все підкажуть, але це вже трохи не так зручно, як коли ти сам розумієш дорогу без запитань.
По-друге, якось дивно на самій станції Meitetsu-Nagoya організоване інформування про те, якої лінії поїзди прибувають. Крім вже звичних інформаційних табло на платформах, над коліями на табличках відповідних кольорів написані назви кінцевих станцій і коли оголошено поїзд, то на табличці вмикається ілюмінація, що свідчить, що саме цієї лінії поїзд прибуває. Наприклад, зелена лінія або синя. Чому так – я так і не зміг допитатися. Так, то й так. 🙂
Зупинка Kamiotai на відстані двох станцій від станції Нагоя, а наше житло в 8 хвилинах пішої прогулянки від станції.
До речі, в Японії дуже часто в розділі access на сайтах атракцій (не знаю як правильно замінити слово достропримечательность), коли описуються як кудись доїхати, то вказують всі можливі варіанти доїзду, які передбачаються для цього місця (train, bus, ferry, rope road, car) і обов’язково скільки в хвилинах йти пішки від зупинки до самого місця. Але не так, шо ~10-20 хв, а інколи точно – 7 хв.🙂
Оскільки додому ми не поспішали, то пішли випити пива за знайомство і приїзд в якомусь закладі поблизу станції. Ми вибрали заклад на вулиці в якому немає стільців, тільки стійка. Тут можна випити і перекусити чимось, що приготують у вашій присутності.
Ми замовили різну смачну свіжу рибу, темпуру і що там ше було в меню. А те, що було в меню, але було не свіже, то нам просто не готували, а просили обрати шось інше.
Такі місця досить популярні в Японії.
За розмовами дійшли до теми музики і я згадав в суї AC/DC. Ну і повторив цю назву кілька разів, коли розповідав свою історію про музичне кафе Crazy Horse в Нагасакі.
Тут в спину мене штурхають, я повертаюсь і шо я бачу!
Стоїть японець і тримає в руках футболку AC/DC! Крутить козу і підверджує моїм співрозмовникам мої слова, що AC/DC це круто!
Як могли розговорились і виявилось, що він йшов з концерту Def Leppard і зупинився випити келих холодненького пивка і з’їсти рибину.
Шкода, що я не встиг випрати свою футболку AC/DC в Нагасакі. Було б круте фото!
Хоча і так було круто зустріти отак просто фактично на вулиці музичного однодумця, ще й такого завзятого! Тре й собі таку футболочку в колекцію.🙂 Long live Rock`n`Roll!
За розмовами про музику з’ясували, що я ніколи не був у японському караоке і мої нові друзі вирішили це терміново виправити. Біля станції таких місць вистачало і ми пішли на півгодинки, щоб встигнути на останній поїзд.
Ми хотіли півгодини, але такої програми не було, тому мусили взяти годину, а як схочемо піти раніше – то наша справа. Після оплати дають нам номер кімнати і корзинку з чистими високими стаканами. Це для напоїв, які включені в рахунок. На кожному поверсі є бар, який наливає в ці стакани те, що захочеш і стільки, скільки захочеш, поки ти в цьому закладі. Пива в меню нема, тому довелось пити розведений віскі.
Наша кімната не дуже велика, але гарно оформлена. Два диванчики. Великий телевізор і аудио-система з мікрофонами.
Меню пісень на планшеті, з якого і відбувається запуск на екран. Перед стартом пісні можна подивитися текст, подивитися пісні за виконавцем, за назвою та самі рейтингові пісні. Все воно було ніччо, поки не почали співати. Ця штука не тільки показує текст пісні під відеофон музичного кліпу, вона ще в онлайн режимі показує чи попав ти в ноти і тональність, а також оцінює твій спів ще за якимись 5 характеристиками, які були написані ієрогліфами і що воно означає – можу тільки здогадуватися.
В меню пісень Ласкового мая нема, як і всього іншого подібного.
Але оцей он-лайн іспит зі співу це перебор, ясчітаю!
Люди приходять в караоке розслабитися, а тут їм по ходу кожної пісні «приговор».🙂
В цілому зачьотно! Навіть я спробував заспівати одну японську пісню з моїх улюблених X-Japan – Cruсify My Love!
На останньому поїзді зі станції Нагоя народ роз’їжджається тепленький і веселий!:)
Всього дві зупинки і ми на місці.
Обговорили плани на ранок. Віталій запропонував скористатися його велосипедом для подорожі по основним атракціям в Нагої.
Ровер в нього крутєцкій! Шкода я фото не зробив. Страшно подумати скільки він коштує. Він виглядає просто бомбезно! Чорний! Карбоновий сплав! Легенький, що його можна однією рукою легко підняти. Робили його практично на персональне замовлення і він ше зовсім новенький!
Одне з багатьох захоплень Віталія це подорож по Японії на ровері. Це круто!:)
А ще він захоплюється кайтсерфінгом і вейкбордингом, а також сноубордінгом. Якщо я нічого не переплутав. 🙂
Щодо пропозиції скористатися таким крутєцким ровером, то це дуже приваблива пропозиція і я вирішив, що треба з цією думкою переспати і вирішити зранку на свіжу голову.🙂)
Доречі, в японських квартирах дійсно нема опалення. І воду нагріває кожен собі автономно, скільки йому треба і до якої треба температури, а не централізовано. Не знаю чи це всіх будівель стосується чи тільки окремих, але тут було саме так.