Саппоро зустріло мене надзвичайно тепло.
Я очікував побачити місто по коліна в снігові, а тут всі ходять майже роздягнутими. Хтось в куртках, а хтось в шортах. Реально тепло. З прогнозу погоди виглядало так, що має бути ще досить прохолодно, тому я ледве запихнув у валізу тепле взуття, щоб не змерзнути і не застудитися на самому початку подорожі.
З аеропорту експрес привіз на станцію Саппоро. До готелю мені потрібно було проїхати кілька станцій метро і ще трохи пройтися.
Оскільки я збирався в цей день трохи подивитися місто, то вирішив купити денний проїзний на метро. Це вигідно, бо в метро мінімальний проїзд 200 єн, а денний проїзний – 830 єн.
Можна ще докупити можливість проїзду в трамваях, які охоплюють ті маршрути, де нема метро. Також це додатковий стимулюючий фактор більше побачити більше, оскільки вже проїзд оплачений і чим більше їздиш, тим краще.
Готель знайшов швидко.
Я прибув в готель ~ о 12 годині і мені пощастило, що номер вже був готовий, тому одразу зачекінили і видали ключ від номера. При бронюванні Booking.com обіцяв, що мене, як genius-мандрівника, буде чекати в готелі welcome drink, але нічого мені так і не налили.:)
Номер маленький, але це нормально для японського економ-готелю. В номері все необхідне є. Все чисто. Віфі до мого номера не добиває, але мені це не принципово. Розташування готелю теж нормальне. Метрів 600 до метро і 200 до трамваю. Можна вважати, що в центрі, бо це неподалік від кварталу Susukino.
Закинув речі. Душ. Можна бігти далі.
Як кажуть, пивка – для ривка!
Хто не знає, Саппоро це найстаріший пивний бренд Японіі, перша пивоварня якого була відкрита, ще у період Мейдзі саме в Саппоро.
На тому місці зараз Sapporo beer museum – єдиний музей пива в Японії.
Туди я і направився. Це трохи не в центрі і від метро там треба не мало прогулятися, але погода чудова і є можливість роздивитися не туристичне місто ближче, оцінити архітектуру.
До речі, перефразуючи відомий вислів, скажу: Турист сніг знайде!:)
Знайти музей легко по височенній трубі, яка стирчить в небо з написом Саппоро на абетці катакана.
Також будівля музею примітна тим, що збудована з червоної цегли спеціальною англійською кладкою.
До речі, зірка на лого бренду символізує Полярну зірку – знак першопроходців, що відображає той факт, що Саппоро першими почали варити пиво в Японії.
Вхід в музей безкоштовний. Сам музей не дуже великий, однак популярний і приваблює в рік біля 100 000 туристів.
Є кілька залів, експозиції яких розповідають про складну ситуацію з вибором місця розташування броварні, про її засновників, про розвиток бренду, про особливості варіння пива, форми пляшок і маркетинг.
Галерея рекламних постерів пива Саппоро не лишає байдужим. Видно, що шось курити у маркетологів традиція давня та інтернаціональна. 🙂
Хоча, коли курити не було що, то були і нормальні.
На завершення відвідин музею передбачається безкоштовна дегустація продукції бренду Саппоро.
Однак, щось пішло не так.:)
Може я б засмутився з цього приводу, але не бачив в цьому сенсу.
По-перше, з продукцією я давно і добре знайомий, а по-друге, на території є кілька спеціальних місць під брендом Саппоро, де можна смачно перекусити і посмакувати доброго свіжого пива.
Я вибрав те, що ближче.
В Японії я давно вже дію за правилом, що їсти тут треба не тільки суші, а й локальні чи сезонні страви конкретного регіону. Так, суші тут неймовірні, але повірте, що японська кухня дуже різноманітна і багата на різні смаки.
Крім іншого, Хоккайдо популярною є страва Чінгіз-хан Jingisukan (Чінгіз-хан).
Саме в Sapporo beer museum її рекомендують. Страва складається з м’яса (переважно баранина) і асорті овочів. Приготування виглядає так. Посеред столу знаходиться розпечена опукла поверхня на яку викладаються овочі (знизу по колу), а на верхушку гарячого металу – м’ясо. Як тільки м’ясо перестає бути червоним, одразу можна їсти, макнувши перед цим спеціальниий соус.
Можна звичайно обрати якусь готову страву, але це ж не цікаво! Цікаво самому спробувати!
Дам одну пораду, коли заходите в ресторан, то чемно буде не сідати на вільне місце одразу, навіть, якщо там цих місць повно, а запитати у офіціанта чи є місця.
Я запитав про одне місце і мене провели в центр залу. Далі принесли великий поліетиленовий прозорий пакет і попросили скласти туди верхній одяг і рюкзак, щоб захисти одяг від запаху, який буде стояти під час готування м’яса.
Вибрав м’ясо ягняти і овочі, а також білого рису.
Офіціянти розжарили поверхню і поклали шматочок сала зверху, щоб змастити поверхню.
Принесли м’ясо та овочі і побажали успіхів.:)
Замовив спеціального темного пива і приступив до готування.
З готуванням м’яса проблем не було. Звичне діло.
Смак чудовий! Соус саме те, що треба! Знав толк цей монгол в баранах!
А от овочі я не зміг приготувати як треба. Не моє це.:)
Покликав офіціянтку спитати чи можна ще врятувати овочі, але як тільки почав звертатися англійською, вона перебила, вибачилась і побігла за старшою, яка говорить англійською.
Прийшла старша, подивилась сумно на овочі, помахала головою і поки підбирала слова, як то мені сказати, я замовив ще пива і попросив виключити плиту. Сказав, що м’ясо було суперовим, а от наступного разу я дуже постараюсь, щоб овочі вдалися.
Офіціант розповіла, що м’ясо вони ретельно відбирають і дуже строго за цим слідкують, бо в них імідж еталонного закладу для цієї страви. Запропонувала наступного разу приготувати страву, якщо я не захочу знов експериментів. Така послуга безкоштовна.
Та я вирішив, що наступного разу замовлю тільки м’ясо, така опція також є в меню.:)
Користуючись тим, що в мене був проїзний, я проїхав в центр.
Погуляв по парку Одорі та перевірив чи на місці телевежа.
Знайшов символ Саппоро – вежу з годинником (Tokeidai).
Це пам’ятка з ранніх часів розвитку міста, а саме заснування Сільськогосподарського коледжу Саппоро. Кажуть, годинник привезли з Бостону.
Заглянув на алею рамену.
На Хоккайдо є свій фірмовий стиль рамену – з місо.
Ця алея відоме місце, але трохи специфічне. Одразу і не знайдеш. Маленька вуличка, може метрів 70, де по обидва боки розташовані заклади, які готують рамен.
Тут вже хоч-не-хоч, а треба скуштувати.:)
Обов’язково завітайте сюди, як будете в Саппоро.
Перший день в Саппоро дався трохи важкувато. Довгий переліт і зміна часових поясів даються взнаки. Я мав на меті протриматися на ногах якомога довше, щоб швидше налаштуватися на новий час.
Вже майже о 21 годині,гуляючи в районі Suskino я отримав повідомлення, а потім і дзвінок від старого знайомого – поліцейського, який живе в Саппоро.
Він побачив в ФБ мій чекін і одразу зконтактував зі мною. Ми познайомились в Києві, коли він у складі делегації японської поліції вивчав російську мову у Київському інституті іноземних мов, а після цих занять ще й цілий місяць займався з нами кендо та був суддею Турніру на Кубок Посла Японії в Україні.
На жаль, так склались обставини, що він по службі переїзджає працювати в іншу країну і в поїздку вирушає вже зранку.
Враховуючи те, що ми вже не могли зустрітися, я отримав від місцевого мешканця дуже цінні поради щодо місць, які треба відвідати в Саппоро та особливо щодо тих місць, де варто поїсти. Японці надзвичайно уважні до смачної їжі.
Одне з запропонованих для відвідання місць як раз було поруч з моїм поточним розташуванням, тож я вирішив не відкладати на потім те, що можна з’їсти сьогодні.
Цей заклад знаходиться на 6-му поверсі JR Tower на станції JR Sapporo і славетний своїми суші.
З огляду на довжину черги, розумієш, що заклад популярний.
Щоб попасти, треба записатися в електронну чергу.
Я не зміг з трьох спроб це зробити, бо інтерфейс виключно японською і я, на жаль, не все розумів. Довелось просити допомоги у офіціанта.
Отримав свій талончик.
Прогнозований час очікування – 20 хв, та час промайнув швидко і мене покликали навіть раніше та провели до вільного місця.
Замовлення страв виглядає наступним чином.
Тобі дають меню, де перераховані і пронумеровані всі страви.
Обираєш, що заманеться і записуєш в листок замовлення номери страви і кількість. На листочку ставлять номер твого місця і головний кухар гучно роздає замовлення усім іншим кухарям. За кілька хвилин замовлення вже перед вами.
Можна смакувати!:)
Крім замовлень з меню, інколи кухарі готують суші на власний розсуд, а потім гучно розхвалюють їх відвідувачам, щоб ті зробили емоційну покупку, чим підвищили продажі для закладу.
Також різні суші просто крутяться на конвеєрі і спокушають вас своїм апетитним виглядом з’їсти їх, не зважаючи на вашу ситість.
Щоб попросити рахунок, потрібно гучно крикнути “sumimasen!”, щоб офіціант підійшов до вас.
Формування рахунку здійснюється шляхом підрахунку кількості тарілок, які ви спорожнили. Залежно від ціни суші, тарілки мають різний візерунок. Підрахувавши все, офіціант видає вам чек, який потрібно сплатити касиру на виході із закладу.
Розрахунок єна в єну. Чайових тут нема.
Після розрахунку я умиротворено “покотився” нічними вулицями Саппоро до свого готелю.:)