Цього разу, в короткій перерві між тренуваннями з кендо, я запланував відвідати східну частину Японії на узбережжі Японського моря, трохи гір і трохи океанського узбережжя.
Приблизно як і в минулі рази, плюс-мінус одну добу на одне місце.
Так от, першим місцем буде Kanazawa.
Я випадково на нього натрапив, коли передивлявся рейтинги місць, які популярні в Японії.
Так історично сталося, що це місце завжди було досить розвинутим.
В епоху Едо, Каназава слугувала резиденцією клану Маеда. В ті часи це був другий найпотужніший клан в Японії, після клану Токугава, за виробництвом рису. Це дозволило місту також конкурувати з Кіото та Едо (тепер Токіо) у культурних надбаннях.
Під час Другої світової війни Kanazawa стало другим за величиною містом Японії (після Кіото), які уникнули знищення від повітряних нападів, тому значна частина старого міста збереглася у гарному стані.
Однак, головним аргументом на користь Kanazawa стало те, що тут знаходиться парк Kenrokuen, який входить до переліку «кращих ландшафтних краєвидів Японії». На початку я планував відвідати парк Adachi, але вчасно дізнався, що милуватися красою парку Adachi можна там тільки через скло, а це трохи не те, що я би хотів.
Отже, з такими передумовами я залишив готель в Токіо і попрямував на станцію Ueno, бо саме звідти, найближче для мене, з Токіо відправляються шінкансени у північному напрямку.
Минулого разу я мав більше часу на подорожі між містами Японії і мені в нагоді дуже став JR Rail Pass. Це такий «подарунок» від Японської залізниці JR (Japan Railway) усім нерезидентам Японії, які бажають скористатися сервісами JR у обмежений проміжок часу, у вигляді, практично необмеженого по кількості поїздок, проїзного квитка.
Є можливість купити його на 7, 14 та 21 день, однак купити раніше його можна було лише за межами Японії. Точніше сказати, купити можна ваучер, який потрібно обміняти на JR Rail Pass в Сервісному центрі JR.
Я вважаю, що найкомфортніше пересуватися між містами в Японії на залізничному транспорті, який має надзвичайно широку мережу та високої якості сервіс, однак він і не дешевий. По ціні, конкуренцію JR складають Highway Buses. Однак з автобусами в Японії я ще не подружився, тому рекомендувати їх не буду, та і проїзного на них нема.
JR Rail Pass дозволяє суттєво зекономити, якщо ви плануєте багато пересуватися між містами в Японії.
Тому і в цей раз я придбав JR Rail Pass, бо хочу мати можливість необмеженого пересування без фінансових наслідків.
Для інформації, 7 дений JR Rail Pass мені обійшовся у 250 USD, а подорож до Kanazawa в один бік на Shinkansen Hakutaka_565 = 120 USD. Враховуючи, що я планую проїхати ще більше, то це точно буде дешевше, ніж купувати квитки без JR Rail Pass.
Так от, на станції Ueno є сервісний центр обслуговування пасажирів JR, де можна обміняти ваучер на JR Rail Pass. Знаходиться він одразу біля центрального входу на станцію Ueno.
До речі, це можна зробити не тільки тут. Можна і в аеропорті, наприклад. Головне вказати з якої дати потрібно активувати JR Rail Pass, якщо він вам знадобиться трохи пізніше. Це не обов’язково той день, коли ви звернулися за обміном ваучера.
Отже стаємо в чергу, вкладаємо ваучер між сторінками з фото в паспорті і трохи чекаємо.
Поруч купа інформаційних матеріалів для туристів щодо турів, регіонів та інших релевантних пропозицій.
Увесь час на оформлення займає кілька хвилин. Вас просять заповнити анкету з вашими паспортними даними та вказати дату активації JR Rail Pass. Потім частину заповненої анкети вклеюють до JR Rail Pass і проводять короткий інструктаж як ним користуватися.
Я вже знав все це, але вирішив ще разок послухати, може щось змінилося.
Насправді нічого не змінилося. Правила досить прості.
- JR Rail Pass не можна передавати іншим.
- JR Rail Pass діє на більшість шінкансенів (крім супер крутих:), але вони і не дуже потрібні).
- JR Rail Pass діє на лініях JR, але не діє не приватних залізницях і метро.
- JR Rail Pass діє на окремих автобусах JR та паромах.
- JR Rail Pass потрібно показувати щоразу при вході та виході працівнику станції. Не можна використовувати автоматичні турнікети.
Можливо щось ще забув, але цього досить, щоб почати користуватися.
Повірте, ці правила дуже просто виконувати і насолоджуватися високим сервісом JR East.
За кілька хвилин мій JR Rail Pass вже був на руках і я пішов до кас шінкансену, щоб отримати квиток з резервованим місцем.
Раніше я не дуже переживав за це, але було кілька разів, коли я потрапляв на шінкансени з китайскими туристичними групами у вагонах без резервації і це було дуже сумно.:))
Трохи поясню, у JR в одному поїзді шінкансені (чи іншому пристойному експресі) є вагони з місцями, які можна зарезервувати (Reserved seats), а також вагони, які без резервації місць (Non-reserved seats). Останні дешевші і дійсно практично завжди є вільні місця. Однак, китайці суттєво можуть вплинути на будь-які японські сервіси, а тому, щоб не їхати стоячки кілька годин, краще звернутися з вашим JR Rail Pass до кас шінкансену і попросити дати вам квиточок на конкретне місце. Це безкоштовно і займає кілька хвилин.
Для тих, хто не любить людей, є спеціальні термінали, де можна купити квиток на шінкансен самостійно.
Шінкансени Hakutaka курсують до Kanazawa щогодини. Так співпало, що на поточний я вже не втигав (4 хвилини до відправлення ще були досить реальними, щоб встигнути, але я вирішив випити кави та почати писати цю нотатку для вас), тому мені видали квиточок на наступний шінкансен.
Часу було купа, тому я відшукав на платформі кавярню, купив blended coffee і підключився до wifi кавярні, який мав відпрацювати сесію у 30 хвилин. Як раз добре, не запізнюся на шінкансен. :))
Перевірив адмінську частину блогу і виявив, що wordpress не стоїть на місці і вже потрібно оновити купу плагінів. А новий контент на сайт не давно не додавався.
Час за роботою минув швидко і вже потрібно прямувати до платформи.
По дорозі я прикупив бенто (коробку з японським ланчем), бо знаю, що дорога триватиме майже 3 години, а в шінкансені всі японці будуть їсти.:)
Так і сталося. Вагон зустрів мене щасливими японськими обличчями, які весело наминали смаколики і запивали це переважно пивком.
Це, канєшно, не домашня курка чи ковабска з часничком, але мабуть їсти в довгій дорозі притаманно усім націям.:)) Єдина відмінність це те, що японські шінкансени дійсно швидкі і ти встигаєш добратися куди потрібно за розумний час, а ще розумніше не витрачати потім час на їжу, якщо в поїзді більше нема чим зайнятися.
Тому, як тільки я сів на своє місце, я теж взявся за їжу.
Я не дуже роздивлявся, що я купував, тому, що це завжди цікаво, спробувати щось нове в Японії.
От воно так гарно запаковано, що трохи незручно порушувати цю красу.
Інформація про алергени надрукована доступно і на видному місці.
Упаковка відповідає сезону – червоні клени!
На папірці, який ви бачите всередині, є повний перелік з 22 інгридієнтів. Також на цьому листочку є застереження про те, що риба буває з кістками, баклажан може закрасити інші овочі, але це не значить, що вони зіпсувалися. 🙂
Тут рис, рибка, водорості і ще купа чогось такого, що я не зміг вгадати на вигляд і смак, де саме що.
Все пішло, як брехня по селу. :))
Після того як смачно поїси, завжди тягне поговорити на філософські теми.:)
До слова, крейсерська швидкість цього шінкансену 235 км/год. Перевірено за допомогою Waze. 🙂
В містах трохи меньше, в тунелях більше. Звичайно він може рухатися швидше, але навіщо? Щогодини з Токіо їде шінкансен у Kanazawa, в якому 12 вагонів. На мою думку, такий ритм є виправданим та розумним.
До речі, я не втомлююся повторювати, що японці взяли і зробили так, що пасажир точно знає, де чекати відкриття дверей свого вагона.
Номер вагона написано в квиточку, а на табло написано кількість вагонів у конкретному шінкансені. В моєму випадку – 12 вагонів.
На платформі, на табло та на підлозі є відмітки, які позначають місце очікування конкретного вагону для конкретної довжини поїзду.
Ну, c’mon guys, ну це ж не rocket science, навчити поїзди прибувати в одну точку, щоб пасажири не бігали по перону і не шукали свій вагон та не доводили до епілепсії провідників, питанням про напрям розташування конкретного вагону по відношенню до конкретного провідника.
Я тут жодного разу не чув оголошення про хвіст чи голову, захід чи схід. Є платформа з конкретним напрямком. І всі знають, що на Аkita та Kanazawa з Ueno шінкасени їдуть з 19 та 20 платформи. Мені взагалі не треба чути оголошення диспетчера станції, щоб знайти місце посадки у свій вагон. В Японії центральні залізничні станції відправляють мільйони пасажирів за добу. Ну це нереально все читати голосом людини, яка от-от вмре, про відправлення та прибуття поїздів. «Щасливої дороги, пасажири!» від УЗ звучить так, як ніби тебе в останню путь відправляють.
Ця тема не дає мені спокою. :))
А тим часом ми вже під’їхали до Японського моря. От там трохи його видно з вікна шинкансену.
Сходив викинути коробку від бенто і зайшов у туалет.
І знов хочу передати привіт Укрзалізниці!
Це туалет не супер сучасного шінкансену Hakutaka (людей з слабкою психікою прошу проскролити цю частину).
Що тут є: унітаз з системою toto washlet (це той, який має функцію фонтану:)), стіл для пеленання, стільчик для дитини, туалетний папір (більше одного рулона), санітайзер для кришки унітазу, смітничок, дзеркало, раковину з краном, окремо автоматичну кнопку зливу, зрозумілі інструкції, як цим всім користуватися, а також кнопку SOS (якщо вам від всього цього стане погано).
Тут навіть не треба круг унітазу вручну піднімати, бо є спеціальна кнопка на пульті.
Придивіться, всі інструкції та кнопки продубльовані для людей з вадами зору.
А для моїх друзів, які люблять бавитися в дизайни інтерфейсів «інтуїтивними кольорами», покажу ось це фото.
Люди можуть не бачити кольори або не бачити зовсім, але це не має перешкоджати їм користуватися сервісами, тому крім «інтуїтивного» кольору, кнопки SOS і зливу води відрізняються ще і формою.
Таке от. :))
В Kanazawa я прибув вчасно, бо японські поїзди йдуть максимально за графіком. Якщо шінкансен запізниться, то це буде надзвичайною подією і про яку напишуть в газетах.:))
Погода в Kanazawa хороша. Є вірогідність опадів, але буду сподіватися, що це не вплине на мої плани.
Check-in в готелі пройшов добре, але персонал не зміг порадити мені гарний заклад на вечерю, крім перекладеної в гугл-транслеїті фрази “Тут поруч купа місць, де можна нормально випити”. Тому я пішов на прогулянку вечірним містом у пошуку чогось доброго на вечерю.
Kanazawa дуже близько до Японського моря, тому маю план знайти якесь затишне місце для суші.
Японці вже готуються до Різдва. Не встигли відсвяткувати Г(Х)ел(л)овін, як вже ялинки встановили.
Прогулявся по центру, сходив до Nishi Chaya District. Це дуже коротка вуличка з одним музеєм, який вже був зачинений.
Я і не планував його відвідати, просто подивився по дорозі, нагулюючи апетит. :))
Місце для вечері визначив через один з популярних сервісів локальних рекомендацій за критеріями “близько” та “висока оцінка”. Ним став невеличкий суші заклад, де є власниками і працюють як персонал – пара похилого віку. Чоловік суші-шеф, а його дружина офіціантка.
За японськими мірками це мав би бути дуже поганий заклад, бо коли я зайшов – там не було жодного відвідувача, але мене саме так влаштовувало і я вирішив спробувати сьогодні суші у цьому закладі. Тим більше, що це був вечір робочого дня, тому така відвідуваність могла бути не показовою.
Літня офіціянтка наполегливо пропонувала почати з сету, однак, як на мене, це для слабаків, які не знают, що хочуть.:))
Я переглянув меню, бо точно знав, що хочу тут спробувати.
Chu-toro, salmon, kanpachi, buri, shime saba, ikura, uni – перше замовлення по одній штучці.
Суші-шеф готує все при мені. Викладає перед мною імбир.
Кожну готову сушку він кладе на поверхню стійки, а не тарілку.
Уважно придивляється як я буду їсти його страви.
Перший тест – соєвий соус. Наливаю зовсім трохи, на дно тарілочки. Ловлю задоволений погляд майстра.
Воно то ясно, що прийшов ґайдзін, але хоч не робить розповсюдженої помилки іноземців – занурювати суші в, налитий до країв блюдечка, соєвий соус не рибою, а рисом.
Суші свіжі. Смачні. Шматочки риби великі, рису трохи.
Все, як я люблю!
Смак uni (морський їжак) такий, як я пам’ятаю з подорожі до Хокайдо, а не те, що інколи трапляється туристам в Токіо.
Треба повторити замовлення.:))
Майстер радий. Ґайдзін їсть – значить буде трохи заробітку.:))
Поки він ліпить суші, встигаю зробити селфі в закладі.
Один, зовсім один.:)) Трохи не звично їсти в такій обстановці.:)) Вся увага до мене. Нікого більше нема. Мені здається я трохи заголосно хрумкаю імбир між тим як берусь за нову сушку, щоб освіжти смакові рецептори і насолодитися смаком іншої свіжесенької рибки.
Останє замовлення. Я вже відчуваю, що ситий, але не можу відмовити собі в тому, щоб ще раз закріпити цей смак.:))
Прекрасно! Можна котитися в готель.
В готелі мене чекає ще одна радість подорожуючого.
На даху готелю, на 14 поверсі є публічна ванна (сенто) для гостей готелю.
Правила відвідування такі самі як для онсену, тільки водичка не зовсім підігріта гейзерами.:))
В готелі мене чекає юката (легкий халат) з журавликом орігамі та правилами відвідування сенто.
Правила прості:
- З тату не можна.
- З алкоголем не можна.
- Перед тим як зануритися в публічну ванну, потрібно ретельно вимитися сидячки під душем.
- В ванну не можна заходити в білизні чи рушникові.
- Не можна опускати рушник у ванну.
- Не можна фотографувати (фотки нижче з сайту).
Одна ванна під відкритим небом, інша в приміщені.
Перша відгорожена не високим парканом і згори видно вечірнє місто.
Лежачи в гарячій воді можна дивитися на чорне небо з хмарками від японського моря.
Це зовсім інше відчуття ніж сауна. Спочатку розслаблюються м’язи, а потім мозок, який переключається в медитативний режим і вже ні шум вечірнього міста, ні крикливі китайці навколо, не можуть завадити тобі відпочити.
Уявили?
А мені ще все це треба написати.:)