В Kyoto я вже вдруге, тому я мав намір пройтись по тим місцям, які мені не вдалось відвідати в перший мій візит.
Враховуючи, що зараз momiji – сезон червоних кленів, то і місця я обирав відповідні.
Перше місце: Fushimi-inari зі своїми тисячами червоних торі по дорозі до місцевих святинь.
Це мабуть саме впізнаване фото про Кіото.
Туристів тут тьма.
Щоб зробити самостійне фото на фоні цих торі без туристів в кадрі, треба мати небияке везіння.
Хоча, чим вище в гору, тим туристів менше, а торі не закінчуються.🙂
До речі, ці торі мають спонсорів, імена яких написані на них. Коли будете фоткати, майте на увазі, що ці написи є тільки з одного боку, тому зважайте на це, коли будете ставити кадр.
Якщо вам більше подобається чисте дерево, то це з одного боку, якщо з ієрогліфами, то з іншого.
Звичайно я не міг втриматися, щоб не залізти на самий верх гори Mt.Inari!
Хоча саму вершину можна в азарті запросто пробігти, бо на ній нема ніякого оглядового майданчика, а тільки чергова святиня і напис, який не одразу помітиш. Я сам трохи не пробіг її, а коли побачив, що далі спуск, то зупинився і тільки роздивившись усе, помітив відповідну позначку.
Проте, оглядовий майданчик є на перехресті до вершини, де вам треба обрати варіант, як швидко ви хочете дійти до вершини або скільки святинь, ще хочете пройти. На карті зазначено скільки хвилин до якого місця. Я обрав короткий маршрут (15 хв), а більшість місцевих йшли по довгому (30 хв).
В цілому трохи з навігацією на цій горі трохи є проблеми, бо карти і вказівники на деяких точках відсутні і ти не розумієш куди повертати, або написи чисто на японській. В одному такому місці я вирішив почекати японців, щоб не дати гаку по горі. Прийшли японці, довго читали і сперечались між собою, але все ж таки вибрали дорогу якою йти. Виявилось, що це тупікова гілка на якийсь цвинтар.🙂 Посміялись і пішли назад. Тому в інших місцях я користувався гуглом і компасом на айфоні.🙂
Так от, на тому оглядовому майданчику можна випити води чи пива, поласувати морозивом дивлячись на Кіото.
Я звернув увагу, що через все місто проходить хайвей. Може б нам теж, замість окружних, в деяких містах, варто будувати хайвей, який просто проходить через місто?
Оскільки в мене на вечір запланована зустріч, то я не міг їхати ще кудись далеко, тому повернувся в центр і пішов в Кіотський Імператорський палац. Запізнюватися на зустріч я ніяк не міг, бо ми в Осаці так в штангу вдарили із запізненням, що моя карма більше такого витерпіти не зможе. Тому бути вчасно, а ще краще трохи раніше – дуже важливо в Японії. Хоча це всюди важливо, але повторюсь, карму треба було рятувати.🙂
В Кіотський Імператорський палац теж так просто не зайдеш. Попасти на територію можна тільки в складі групи, яка формується під конкретний час і така екскурсія триває 35 хвилин. Попередньо потрібно отримати дозвіл в Управлінні справами цього палацу. Процедура така: приходиш туди з паспортом, заповнюєш анкету і якщо все ок, то ставлять печатку – “Дозволено!”. Я отримав дозвіл і в мене ще годинка була вільного часу.
Сходив на обід в якийсь Teishoku заклад поруч. Дуже смачно. 🙂
Тільки я от не знав, що робити зі свіжим яйцем, яке принесли в окремій мисочці. Довго сидів і прикидав варіанти куди додавати його.
В пиво? Нє, не варіант. В рис? Нє, не думау. Може в оцю чорну миску вилити тре? Так чо не вилили самі? Може його просто випити тре? Так як його пити з тарілки? Чи ложкою ловити? Короче стрес.🙂 Але поки я ці всі варіанти обдумував, за сусідським столиком принесли те саме. Це яйце вони паличками розколотили до одноманітної консистенції і почали макати в нього все, що було в чорній мисочці. Спробував і я так. Реально смачно!:) Придумають же таке!:)
До речі, замовлення треба робити в терміналі, який стоїть при вході. Там на екрані є все меню з цінами. Також є інтерфейс на англійській мові. Дивитесь, що будете їсти і пити. Кидаєте копійчину, обираєте на екрані те, що хочете і все ок. Однак, якщо ви кинули в автомат більше грошей ніж замовлення, то він буде вам далі моргати різними кольорами, а ви йому кліпати очима і говорити «віддай здачу!». Біда в тому, що кнопка, яка означає завершення замовлення – без перекладу. Шукайте щось схоже на це -> «おわり» в правому нижньому куті екрану. Можливо в інших версіях цих апаратів все ок, але в цьому саме так.
Реєстрація на екскурсію в Імператорський палац починається за 20 хв до визаченого часу її початку.
Спочатку охорона палацу перевіряє у вас наявність дозволу і пропускає до віконця реєстрації на екскурсію. На тому віконечку перевіряють ваш дозвіл через базу і якщо все ок, то запрошують почекати на початок екскурсії у waiting room, де на великому екрані крутят ролик на англійській мові про палац і те, що вам покажуть на екскурсії.
Після таких роликів не залишається ніякої інтриги.🙂
Рівно у визначений час в кімнату прийшов чолов’яга старшого віку і сказав, що він буде нашим гідом у цій екскурсії та одразу попередив, що англійську він знає дуже погано, але в нього є папірці, в яких все написано, тому все, що він не зможе розповісти сам, буде читати нам з тих папірчиків.
З його боку це було чесно.🙂 Краще б він всім ті папірці роздав.🙂 Його вимова спотворювала 70% інформації. Я зрозумів навіщо вони крутять той ролик на нормальній англійській мові у waiting room.🙂
На жаль, я не дуже слухав, що говорили у ролику, тому довелось підглядати до гіда у папірці, коли зовсім нічого не було зрозуміло з його слів.
Якщо я все правильно зрозумів, то дача у Імператора в Кіото є, але сам він сюди не їздить і увесь час живе у Токіо. Він навіть трон свій на вертольоті перевіз в Кіото. Якщо і буває тут, то дуже рідко.
В основному заїздить сюди принц і живе у тих приміщеннях, які побудовані 100 років тому, тобто в нових. Палац більшою мірою реставрований, тому не дуже старий.
Примітним є той факт, який нам кілька раз повторював гід, що крівля в цьому палаці має спеціальну багатошарову черепицю, яка принципово відрізняється від сучасної.
Також багато було інформації про те, які ворота і для кого можуть відкриватися і на честь яких подій.
В приміщення заходити не можна, тільки по периметру внутрішнього двору можна пройтись, але фотографувати можна все.
В кінці екскурсії гід нам всім подякував і запросив відвідати палац навесні, коли буде цвісти сакура, а до того часу він краще вивчить англійську.🙂)
Після екскурсії я пройшовся по парку і був вражений його розмірами і красою.
До речі, в парку туалети подають звукові сигнали. Просто якісь біпи. Може це для сліпих, бо в парку немає спеціальної лінії для навігації сліпих, а може просто, щоб всім іншим було легко знайти.
Далі по плану мені потрібно забігти в готель, забрати сувеніри для моїх друзів і зустрітися з ними в обумовленому місці.
На зустріч я прийшов із добрячим запасом.🙂 Встиг ще випити філіжанку кави і трохи перебрати фотки для наступного посту.
З цього місця я писатиму на російській, бо мої друзі – японські поліцейські, українську ще не зовсім розуміють і дуже переживають з цього приводу. Тому я пообіцяв, що для них буде написано на російській.
Встретиться мы решили возле банка Митсубиси, поскольку это реально удобное место для встречи. Я был на месте на 10 минут раньше.🙂
Охранник банка с пятой минуты уже поглядывал на меня косо, поскольку я все время ходил туда-сюда, высматривая своих друзей, мимоходом заглядывая в зал банка.
Друзья тоже пришли на несколько минут раньше и я был рад, что в этот раз я таки не опоздал.:) Мы давно не виделись!
Решили поужинать и выбор места ужина и кухни, я конечно же попросил сделать моих друзей и не пожалел.
Все было очень вкусно!
За ужином было много интересных разговоров. Много говорили о кэндо, о подходе к преподаванию кэндо, об особенностях практикования кэндо в полиции Японии, сравнивали кэндо с религией.🙂
Друзья много задавали вопросов о Украине. О кэндо в Украине и подходах к его изучению. Но также много вопросов было о текущей ситуации в Украине. Мне пришлось отвечать на многие вопросы, которые есть в головах японцев, чувствующих, что не все так просто, как говорят по телевизору или в других СМИ. Некоторые вещи действительно очень трудно донести до людей у которых очень прямые и логичные вопросы.
Я пытался как мог и в итоге взял на себя обязательство выступить персональным информационным агентством по противостоянию российской пропаганде в Японии для близких друзей, которые интересуются Украиной.
На прощанье мне подарили сувениры от Департамента полиции города Киото. Очень симпатичные.🙂
Может Патрульна поліція України тоже пора подумать о таком?:)
Більше фото про цей день.