Hiroshima зустріла мене дощем.
Погодьтесь, от приїхали ви о 6 ранку в незнайоме місто, а тут таке…
Купив чергову парасольку і пішов гуляти в сторону готелю.
Мій готель зовсім поруч з меморіалом миру, тому орієнтуватися легко.
Поки знайшов готель, поки поснідав вже й дощ скінчився.
Тому я вирішив не втрачати часу на музеї, які можна і в дощ відвідати, а махнути на острів Itsukushima, більш відомий широкому загалу як острів Miyajima. По дорозі на станцію JR подивився на A-bomb dome та Hiroshima Castle.
До речі, після відвідин Hiroshima я зруйнував собі кілька міфів, які невідомо звідки були в моїй голові.
Наприклад, цей будинок далеко не єдина споруда, яка вистояла від вибуху атомної бомби, хоча і була фактично в епіцентрі, але про це я напишу окремий пост.
Їхати на станцію Miyajima-guchi приблизно годину. Далі паромом перевозять на сам острів.
Оскільки через погоду я не міг особливо обирати час відвідування острову, то самі ворота Otorii були в зоні відливу.
З одного боку це цікаво, бо можна підійти до них впритул, а з іншого – кадр вже не той. Але життя нас чому вчить? Правильно! Сприймати позитивно обставини непереборної сили і не боротися з ними, а використовувати на свою користь.
Цим я і зайнявся.🙂
Спочатку обфоткав з усіх боків otorii.
Це ви зрозумієте з кількості фоток в альбомі. 🙂
Причепив до них свої п’ять копійок єн. Всі так робили і я зробив. Навіщо так роблять не питав.🙂
Взагалі цей острів надзвичайно відомий синтоїстським святилищем Іцукушіма, яке входить до списку об’єктів Світової спадщини UNESCO та національним скарбом Японії. Otorii цього святилища також входять до числа “трьох відомих японських пейзажів”. Споруди святилища розташовуються по всьому острову.
Гуляючи між ними можна легко наштовхнутися на нахабних оленів, які постійно пристають до туристів з вимогою дати їм шось поїсти, бо інкаше вони самі щось поцуплять.
На острові цьому можна провести увесь день, якщо цікавить не тільки otorii. Мене зацікавило вибратися на саму верхню точку цього острова – гору Misen.
До станції канатної дороги можна під’їхати на безкоштовному автобусі, який вміщує 28 осіб. Ходить кожні 20 хв. Водій автобуса рже з туристів, пояснюючи, що чекати автобус 20 хв і їхати 3 хвилини, а йти всього менше 10 хв до станції.
З ним особливо ніхто не сперечався, але й перевіряти особливо теж бажаючих не було.
На самій станції канатної дороги можна купити квитки one-way або round-trip. Спочатку я спокійно сприйняв пропозицію купити в один кінець, думав, що звідти можна якось прогулятися назад пішки. Коли я побачив висоту і відстань на яку ми піднімаємось, в мене виникло питання – хто ж туди їде в один кінець?:)
Сам підйом відбувається з пересадкою. На першому прольоті гондоли по 6 місць, на другому туди фарширують разом із стоячими вже не менше 20 здається.
Які там гори і ліси. Казка!
Види неймовірні. Фото того не передають.
Але це ще не кінець. Ще 1 км пішки і можна вибратися на 535 метрову висоту гори Misen.
Вйо! По дорозі теж купа цікавих видів, які постійно зупинять на фотографування.
І от не дивлячись на всі перепони – at the top!
Знов трохи підвела погода, бо через хмари і туман не видно всіх островів поблизу.
Дуже круто!
Останній рейс з гори о 17:30 і в мене був зворотній квиток. Буквально за кілька хвилин як тільки я почав спускатися з вершини, почав накрапати дощ. Все як мені треба! 🙂
Вниз дорога була довша. Дощ зігнав на канатну станцію всіх, хто думав ще погуляти по живописній місцині, тому постояли трохи в чергах. Японці ідеально вміють стояти в чергах і розрулювати черги. Точно знають скільки людей поміщається в якому вагоні, коли треба кілька ліній черг, коли треба трохи тісніше набити салон і тд. І все це з усмішкою, вибаченнями і подяками, що обрали саме їх сервіс.
Стемніло ще до 17:00. Повертаючись повз otorii помітив, що почався прилив, який заповнив водою все, що ще кілька годин тому було суходолом біля otorii.
На жаль, навіть попри підсвічування, моя камера не витягнула нормальну якість. Телефон і всі пауер банки теж розрядилися, тому маємо те, шо маємо.
Повернувся на Hiroshima station і звідти на трамвайчику проїхав на зупинку Hatchobori. Сенсей порекомендував мені спробувати Okonomiyaki Hiroshima style, а поблизу цієї зупинки знаходиться відома атракція Okonomimura – це 3 поверхи, де готують тільки okonomiyaki на будь-який смак).
Це було дуже смачно!
До речі, там випивали три японця, які запросили підсісти за їх теппан. Все ніяк не могли зрозуміти звідки я. Кажу Юкрейн, бо ж говоримо на англійській ламаній. Вони – ЮКей? ГрейтБрітан?:) Показав паспорт.:) Вони одразу УКУРАІНА!:) Знають добре Україну.
Розговорились, виявилось, що в одного з них, товариш одружений на українці. Світ тісний!
Як не дивно, вони знають, що Україні зараз важко (taihen desu ne) і знають, що без расії не обійшлось. Але також знають, що між Японією і Україною теплі і дружні стосунки. Так і має бути!
Цікаво, що у Хіросімі трамваї курсують по усьому місту, включно із центральною частиною. Не багато міст в Японії можуть цим похвалитися. Як кажуть, нема лиха без добра.
Справа в тім, що після сумнозвісного бомбардування місто майже повністю було зруйноване. Коли місто відбудовували, то могли собі дозволити розпроектувати його більш зручно, у порівнянні з містами, де історична частина обмежує можливості прокласти нормальні транспортні комунікації.
У Хіросіми таких обмежень не було, тому вони розбудували місто так, що трамваї (Street cars) дуже добре справляються з транспортними завданнями з перевезення пасажирів.
Всі фото в альбомі.